Психологічна служба

 

У навчальному закладі наявний банк нормативних документів, що регламентують діяльність закладу щодо забезпечення соціальної підтримки дітей-сиріт, дітей із малозабезпечених сімей та інших соціально вразливих категорій.

        У річному плані роботи навчально-виховного комплексу наявні заходи з питань соціальної підтримки та допомоги дітям. Наявні плани роботи  соціального педагога, педагога-організатора та класних керівників.

         У школі сформовано розгорнуті соціальні паспорти класів з даними, які підтверджують статус дітей пільгових категорій, документи впорядковані, в належному стані. На їх підставі формується соціальний паспорт школи, банк даних дітей соціально вразливих категорій.  Так, на обліку знаходиться:

– діти-сироти – 1;

– діти, позбавлених батьківського піклування – 2;

– діти-інваліди – 1;

– діти, постраждалі від наслідків Чорнобильської аварії – 0;

– діти з малозабезпечених сімей – 12;

– діти з багатодітних сімей – 52;

– діти, батьки яких учасники АТО – 9;

– дітей, схильних до правопорушень – 5;

– діти, родини яких потрапили до складних життєвих обставин – 7.

    Питання соціального захисту дітей пільгового контингенту відображені у наказах по школі, протоколах нарад при директорові:

  • Про стан роботи з дітьми пільгового контингенту ;
  • Про діяльність педколективу щодо здійснення соціального захисту дитини та охорони дитинства;
  • Про організацію роботи з охорони дитинства.

      Класними керівниками, соціальним педагогом проводиться обстеження житлових умов дітей з багатодітних, малозабезпечених сімей, родин учнів, що знаходяться під опікою, тих, які опинилися в складних життєвих обставинах.

      Відповідно наказу директора школи для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, малозабезпечених та дітей, батьки, яких учасники АТО організовано одноразове безкоштовне харчування.

   Переважна більшість дітей вказаних категорії задіяно в гуртках. Діти оздоровлюються у пришкільному таборі відпочинку.

   Соціальний педагог здійснює психологічний супровід навчально-виховного процесу, надає необхідну допомогу учням, їхнім батькам та вчителям щодо подолання проблемних ситуацій в процесі навчання та виховання. 

Відповідно до річного плану роботи спланована та здійснюється навчально-виховна робота з учнями з питань формування потреби в здоровому способі життя.

У закладі проводяться психолого-педагогічні семінари з питань збереження і зміцнення здоров’я учнів,  формування їх світогляду на здоровий спосіб життя.

Проводиться профорієнтаційна робота педагогами школи, робітниками центру зайнятості, соціальною службою сім’ї і молоді, шкільним психологом. Зустрічі з працівниками цих служб були цікавими, проводились різноманітні конкурси, які заохочували наших учнів до участі в них різноманітними призами.

На постійному контролі питання охоплення учнів навчанням. Систематично проводиться профілактичний рейд „Урок”, мета якого виявлення дітей, які не навчаються в навчальних закладах, залучення їх до навчання, а також попередження негативних проявів серед учнiвської молодi. Школа щорічно приймає участь у Всеукраїнській  операції “Урок”, в результаті якої на початок 2016-2017 н.р. дітей, що не приступили до навчання без поважних причин, не виявлено.

На щоденному контролі облік та аналіз відвідування навчальних занять учнями, зокрема, дітьми, схильними до пропусків занять та скоєння правопорушень. Ведеться журнал обліку відвідування, де чергові вчителі на початку першого уроку виставляють кількість відсутніх та з’ясовують причини відсутності. В класних журналах щоденно ведеться облік відвідування, що дає можливість робити аналіз щоденного відвідування, оперативно встановлювати причини невідвідування, з’ясовувати причини відсутності учнів у школі. В кінці кожного семестру адміністраціям закладу здійснює аналіз стану відвідування навчання учнями, результати якого узагальнено відповідними наказами.

Класними керівниками, педагогом-організатором та соціальним педагогом ведеться облік та аналіз стану профілактичної роботи з дітьми “групи ризику”. На кожну дитину “групи ризику” заведена облікова картка, в якій фіксується профілактична та виховна робота з дитиною. Ведеться картотека учнів, схильних до здійснення правопорушень, наявні плани індивідуальної роботи класного керівника та соціального педагога з учнями даної категорії. Для батьків учнів, які перебувають на обліку у соціального педагога, створено батьківський лекторій, проводяться індивідуальні консультації та надається необхідна допомога.

Учні пільгових категорій охоплені гуртковою роботою.

На основі діагностики соціального стану, зайнятості учнів у позаурочний час, вивчення соціального статусу у школі створюється банк даних про сім’ї, які потрапили у складні життєві обставини, неповні, багатодітні сім’ї.

Навчальним закладом здійснюється контроль за умовами проживання дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. З батьками проводяться бесіди роз’яснювального характеру про недопущення неналежного виконання ними батьківських обов’язків по відношенню до своїх дітей та можливих наслідків недбалого ставлення до дитини. За наслідками відвідувань сімей складаються відповідні акти обстеження умов їх проживання. Результатом цих рейдів є покрашення відвідування школи учнями та посилення контролю за їх поведінкою з боку батьків.

Ефективним профілактичним засобом попередження бездоглядності і безпритульності дітей є організація змістовного вільного часу. З учнями школи проводяться вечори та розважальні заходи, влаштовуються зустрічі з військовими – учасниками АТО, представниками Служби зайнятості, працівниками КМСДЗ.

Важливу роль у формуванні правової свідомості та правової культури відіграє знайомство учнів із законами нашої країни. Це здійснюється як при вивченні основ наук, так і в позаурочній виховній діяльності. Основи знань державного устрою, Конституції України, законодавчих актів учні одержують під час вивчення правознавства в 9 та 10 кл., учні 11 класу вивчають курс «Людина і світ». Проводяться  тижні правознавства, Всеукраїнський урок права, позакласні заходи правознавчого спрямування.

   У школі працює Рада профілактики правопорушень, на засідання якої виносяться такі питання: розгляд конкретних правопорушень, розробка планів роботи з профілактики шкідливих звичок, профілактики та попередження агресивної поведінки серед учнів, вплив сім’ї на виховання учнів, робота з дітьми, сім’ї яких потрапили до СЖО, малозабезпечених, багатодітних сімей та сімей, які перебувають  в  особливих життєвих умовах.

        Рада профілактики ставить за мету виявити та усунути причини й умови, які викликають різні негативні явища. Вона забезпечує набуття молоддю особистого досвіду реалізації прав і виконання обов’язків у моральних і правових стосунках, попереджує надзвичайні ситуації, пов’язані із правопорушеннями серед неповнолітніх, встановлює довірливі стосунки з важковиховуваними дітьми, намагається реалізувати соціально значиму мету – охорону прав дитини, формує в дітей потребу в самовизначенні, самопізнанні, самовдосконаленні, прагнення активного подолання негативних звичок, явищ тощо.

        Практикуються такі форми і методи роботи з дітьми: проведення тижнів правового виховання, випуск стінгазет, повідомлення батькам і вручення їм листів – подяк, рекомендацій. У роботі класних керівників заплановані години спілкування, що рекомендовані програмою «Основні орієнтири виховання»: «Краса й смаки сучасної молоді», «Пити? Палити чи Жити?», «Краса душі людської», «Перлини духовності»;  тематичні зустрічі «Як не стати жертвою злодія?», «Правила поведінки з незнайомими людьми на вулиці, вдома»; «Тенета небезпеки», «Зовнішній  вигляд», «Чи знаєш ти закон», «Почуття власної гідності», «Твори себе, щодня будуй себе та пам’ятай завжди, що ти людина», «Живи за законами людяності й мудрості», «Права та обов’язки учнів», «Меморандум дитини».   

Соціально-психологічною службою школи надавалися консультації та практична допомога всім учасникам навчально-виховного процессу.

          Індивідуальна робота класних керівників, соціального педагога з батьками, відвідування сімей учнів, консультації, доброзичливі розмови допомагають з’ясувати причини та умови вчинків учнів, допомагають вирішити складні ситуації. При необхідності підключається Рада профілактики, адміністрація школи, залучаються органи влади.

Пам’ятка соціальному педагогу «Як працювати з сім’ями, які потрапили до складних життєвих ситуацій»

  1. Ніколи не здійснюйте виховних впливів у поганому настрої.
  2. Чітко з’ясовуйте, чого хочете від родини, довідайтесь, що думає родина з цього приводу, спробуйте переконати її у тому, що ваші цілі – насамперед, їхні цілі.
  3. Не беріть на себе усе, дайте родині самостійність, не обов’язково контролювати й оцінювати кожен її крок.
  4. Не давайте остаточних готових «рецептів» та рекомендацій. Не повчайте батьків, а показуйте можливі шляхи подолання труднощів, розбирайте правильні і помилкові рішення, що ведуть до досягнення мети.
  5. Соціальний педагог зобов’язаний заохочувати успіхи, зауважувати навіть незначні позитивні зміни й досягнення родини.
  6. Якщо ви бачите помилки, неправильні дії, вкажіть на них. Оцініть і зробіть паузу, щоб родина усвідомила почуте.
  7. Дайте зрозуміти родині, що співчуваєте їй, вірите в неї, хорошої думки про них, не зважаючи на помилки батьків.
  8. Соціальний педагог зобов’язаний формувати у собі внутрішню стійкість, позитивне сприйняття фактів. Така стійкість позиції дозволяє людині не пристосовуватись до обставин, а враховувати їх і змінювати відповідно до моральних норм життя.
  9. Не показуйте, що ви прийшли в родину, аби перевиховати батьків. Дійте, виходячи з логіки системи «перспективних ліній» – від далекої перспективи до середньої, від середньої до сьогодення.
  10. Соціальний педагог повинен бути твердим, але добрим та чуйним. Ані абсолютна твердість (чого б це не коштувало), ані така ж безмежна доброта не можуть бути єдиним і основним принципом виховання.
  11. Усе добре у свій час. Треба вміти застосовувати різні методи відповідно до конкретної ситуації.  – 

    Практичний психолог в школі.

       Як часто звертаються учні до шкільного психолога, щоб отримати консультацію, пораду? Який їхній вік? Що їх насправді хвилює нині?

    Не раз можна почути: „ Що робить психолог у школі?”. Вважаю, основне наше завдання: допомогти учням дізнатися про себе більше.

    Психологи накопичили чималий практичний досвід у формуванні важливих рис учня, майбутнього громадянина України, у розвитку соціальної компетенції, підвищенні психологічної культури, усвідомленні свого місця серед людей, виробленні навичок рефлексії, конструктивного вирішення проблем. Саме цей досвід активно впроваджується в повсякденний навчально-виховний процес школи.

    Головним завданням діяльності психолога у школі є забезпечення нормального процесу психічного становлення дитини, тому психологічна робота організована насамперед відповідно до інтересів самого учня. Ми  розвиваємо його особистість, орієнтуючись на положення гуманістичної педагогіки і психології про особистісно-рівноправний характер взаємодії між дитиною та дорослим, право кожної дитини на самовизначення. Адже коли вчитель оцінює особистість учня, спираючись тільки на власний досвід та інтуїцію, без достатньої кількості інформації, це може заважати виявленню справжніх причин труднощів у навчанні і вихованні, виникненню комунікативних проблем. Тому психологічне вивчення індивідуальних особливостей кожного учня є важливим завданням, для вирішення якого використовуються різноманітні методи психологічного обстеження. Звичайно, психологічна робота з дітьми різного віку має інший зміст.

    Діяльність психолога організована таким чином, що враховуються можливості і резерви учня на кожному віковому етапі, у всіх ланках (початковій, середній, старшій школі).

    Основною метою роботи психолога у початковій школі є:

    • створення умов для розвитку пізнавальних можливостей і формування пізнавальних інтересів;
    • формування позитивного психологічного клімату учнівського середовища як основи формування позитивного  „Я”- образу та самосприйняття учня;
    • забезпечення гармонійного співвідношення між вимогами до інтелектуальних і навчальних умінь молодшого школяра і його психофізіологічними можливостями;
    • виявлення варіантів шкільної та сімейної дезадаптації, причин неуспішності тощо.

    Молодші школяри проходять первинне психологічне діагностування загального рівня розумового і вольового розвитку з метою індивідуалізації процесу навчання. Психолог протягом цього періоду постійно спостерігає за навчальною діяльністю, поведінкою, спілкуванням тощо; консультує дорослих з проблем розвитку дитини у молодшому шкільному віці; розказує, як запобігти неврологічним перевантаженням, як досягти порозуміння між батьками і дітьми.

    Основною метою роботи психолога у середній школі є:

    • формування абстрактно-логічного, теоретичного мислення як основи для подальшого розвитку свідомості, самопізнання;
    • розвиток вольової сфери учнів як основи мимовільної саморегуляції;
    • вивчення навчальних мотивів, інтересів, здібностей, рівня досягнень та самооцінки;
    • особливості формування статево рольової ідентифікації, соціометричного статусу учня.

    Саме в цей період здійснюється до профільна підготовка – це допомога учням у виборі профільних напрямів навчання та широкої сфери майбутньої професійної діяльності. Ефективність до профільної підготовки залежить від рівня навчальних досягнень учнів та усвідомлення своїх інтересів при виборі профілю навчання. Психолог повинен орієнтуватись на перспективи і інтереси дитини, прогнозувати її самовизначення у виборі профільних предметів. Цей вибір має бути цілеспрямованим, доцільним, відповідати бажанням та інтересам учня, його нахилам, здібностям, які виявляються у процесі психологічного діагностування та індивідуального консультування учнів та батьків. Від успішності вибору спеціальності значною мірою залежить ефективність і результативність подальшого навчального процесу.

    Вивчення особливостей розвитку мислення, уваги, пам’яті та пізнавальної сфери сприяє індивідуалізації роботи з учнями, дає змогу порадити, як краще організувати навчальну роботу, охопити великий обсяг інформації.

    Психолог також вивчає рівень розвитку класного колективу, особливості його становлення, структуру стосунків, виявляє лідерів, надає психологічну допомогу тим учням, які поки ще не почуваються у колективі емоційно комфортно. Саме ця інформація психолога допомагає педагогам будувати стратегію роботи з певним класом.

      Основною метою роботи психолога у старшій школі є:

    • створення умов для формування психічно зрілої особистості з розвинутим самоусвідомленням як основи для дальшого життєвого та професійного самовизначення;
    • забезпечення умов для розвитку рефлексивної свідомості і позитивної „Я”- концепції;
    • вивчення рівня самосвідомості, інтелектуального рівня, сформованості професійних планів на майбутнє;
    • особливості функціонування захисних механізмів.

    Емоційний стан учня, його спроможність долати труднощі, ставити цілі та реалізовувати їх, відчуття успіху є важливим напрямом як психодіагностичної, так і корекційної роботи психолога. Суттєву увагу ми звертаємо також на формування тендерної рівноправності та специфіку окремих професій, які тією чи іншою мірою залежать від статі людини.

    Психолог застосовує різноманітні форми психологічної роботи: індивідуальні консультації, рольові ігри, казкотерапію, психокорекційні тренінги. Це дозволяє ефективніше допомагати учням у вирішенні їхніх проблем, налагодженні стосунків між собою, батьками та вчителями.

    Психолог має прагнути до реалізації гуманних взаємин в учнівському колективі, до взаємоповаги, порозуміння, розвитку особистості кожного учасника навчально-виховного процесу школи.

    Хочу також зазначити: психолог працює для людей. Якщо мене чекають, якщо я комусь потрібна, якщо за час роботи я допомогла хоча б кільком учням, то вважаю, що живу недарма. Психологи – не чарівники, не всесильні. Вони люди, такі самі, як і решта на цій планеті. Тому психолог, на жаль, не може вирішити всіх проблем учня або того, хто звернувся по допомогу. І річ не в тому, що бракує знань чи досвіду. Багато чого залежить і від самої людини. Якщо вона готова змінювати щось у собі на краще, якщо докладатиме максимум зусиль для досягнення бажаної мети – тоді й консультація чи психологічна допомога будуть корисними і плідними.       Багато чого залежить і від середовища, в якому живе учень. Адже будь-яка психологічна бесіда, тренінг, заняття буде марним, якщо дитина прийде додому, а там усе навпаки.

    РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

    АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМ

    А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

    Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.

    В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.

    Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.

    Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.

    Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.

    Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп’ютері.

    Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп’ютером чи плеєром.

    З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.

    І — ігри на комп’ютері заміняйте рухливими іграми надворі.

    К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.

    Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.

    М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.

    Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.

    О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.

    П — поважайте думки дитини.

    Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.

    С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

    Т — творчий потенціал дитини розвивайте.

    У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.

    Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.

    X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.

    Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.

    Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.

    Ш — шум — це ворог здоров’я дитини.

    Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

    Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.

    Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб’язною, правдивою, ставилася до всіх із любов’ю, дотримуйтеся самі цих порад.

    РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

    1. Повірте в неповторністьсвоєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, несхожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
    2. Дозвольте дитині бути собою, зісвоїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Наголошуйте на її сильних властивостях.
    3. Не соромтесяпроявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
    4. Не забувайте про тактильний контакт. Не бійтеся «залюбити» своємаля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
    5. Обираючизнаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки і заохочення, а не до покарання й осуду.
    6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність і бездоглядність. Установітьчіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато, лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтеся встановлених вами заборон і дозволів.
    7. Ніколи не давайте дитиніособистих негативних оцінок: «Ти поганий»; «Ти брехливий»; «Ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка), надалі ти не повинен так робити».
    8. Намагайтесявпливати на дитинупроханням — де найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатися, що воно відповідає вікові та можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І лише в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Покарання має відповідати вчинку, а дитина повинна розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але варто пам’ятати про те, що фізичне покарання — це найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний — пробачений. Сторінку перегорнуто. І про старі гріхи жодного слова! Дитина не повинна сприймати покарання як перевагу вашої сили над її слабкістю, як приниження.
    9. Не забувайте, що шлях до дитячогосерця лежить через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні знання, навички, поняття про життєві правила і цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.
    10. Частішерозмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, сутність заборон й обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття і переживання, тлумачити свою поведінку та інших людей.
    11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки — день вартозавершувати читанням доброї, розумної книжки.
    12. Розмовляйте з дитиною, розвивайтеїї мовлення. Щодня цікавтеся її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
    13. Дозволяйте дитинімалювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.
    14. Відвідуйте разом театри, музеї (спочаткудостатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом, де ви мешкаєте.
    15. Привчайтедітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).

    16.Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.

    1. Пам’ятайте! Діти не повинніреалізовувати те, що не склалося у вас.

    ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ПРО ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ

    1. Умійтевислухатидитину завжди і всюди, не відмахуйтеся від неї, проявляйте терпіння і такт.
    2. Розмовляйте з дитиною так, як вихотіли б, щоброзмовляли з вами. Проявляйте повагу, м’якість, уникайте грубості та будьте терплячими.
    3. Досягтиуспіхуможна лише тоді, коли ви є прикладом для позитивного наслідування щодня.
    4. Визнавайтесвоїпомилки, не соромтеся просити вибачення за неправильні вчинки і дії, будьте справедливими в оцінюванні себе та інших.
    5. Зберігайтенадіюдитини на виправлення. Пам’ятайте:
      • покаранням ви можете зашкодити фізичному і психічному здоров’ю дитини; не приймайте рішення зопалу, будьте стриманими;
      • праця не може бути покаранням;
      • завжди будьте справедливими;
      • не карайте із запізненням або для профілактики.
    6. За жодних умов не принижуйтегідністьдитини.
    7. За коженнегарнийучинок застосовуйте лише одне покарання.
    8. Якщо є сумнівищодосправедливості обвинувачень, поговоріть із дитиною, але не карайте.
    9. Малюк повинен боятися не вашогогніву і подальшихдій, а того, що він завдасть комусь болю своїми словами, діями, учинками.

    ПОРАДИ ПСИХОЛОГА: ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ

    1. Не навчайте того, ізчимви самі необізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові й індивідуальні особливості дитини.
    2. Не сприймайтедитину як власність, не ростітьїї для себе.
    3. Довіряйтедитині. Залишайте за нею право на власніпомилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
    4. Не ставтеся до дитинизневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах, тоді з неївиросте відповідальна особистість.
    5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — цеознакаслабкості, показ вашої невпевненості в собі.
    6. Будьте послідовними у своїхвимогах, але пам’ятайте: твердістьлінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
    7. Учітьдитинусамостійно приймати рішення і відповідати за них.
    8. Замініть форму вимоги: «Роби, якщоя наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробитицього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».
    9. Оцінюючидитину, кажітьїй не лише про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.
    10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, боцеозначатиме: мені ніколи її любити.

    Завжди пам’ятайте! Ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці і дозвілля.

  12.  

     

    Міфи про психологію

    При тому, що популярність всього, що пов’язано з психологією, величезна, існує велика кількість «популярної» літератури з психології. Але чи привильне наше уявлення про цю професію? Навіщо потрібні шкільні психологи? Майже у кожній школі є психолог. Але деякі учні про це навіть і не знають. А більшість тих, хто знають, все одно до них не ходять, навіть якщо і мають певні проблеми. То навіщо ж тоді все-таки потрібні шкільні психологи? В чому полягає робота шкільного психолога та які її особливості? Шкільні не займаються лікуванням дітей. Вони існують в основному для того, щоб вислухати проблему, надати допомогу у її вирішенні. Чи помічали ви, що коли комусь викажеш свої тривоги, то одразу й легше стає на душі. Для деяких роль “жилетки”, у яку можна виплакатись, виконують друзі чи батьки. Але ж бувають такі ситуації, що соромно або незручно розповісти мамі, а подруга потрібної поради не дасть, адже сама не має життєвого досвіду. В таких випадках допомагає психолог. Він у жодному разі не має права розголошувати інформацію, яку розповів учень. Лише у крайньому випадку може поговорити з батьками. Також шкільні психологи багато проводять різних досліджень (пам’ять, увага, мислення, темперамент, характер, профорієнтація). Крім цього, в деяких школах вони ведуть факультативи з психології та виступають кураторами курсових робіт та МАН. Психолог – це теж не зовсім те, що показують у фільмах, особливо американських. Розвіємо ряд міфів про психологію, що існують у суспільстві. В деяких школах ставлення дітей до психологів дуже дивне. Так, якщо однокласник відвідує психолога, то його починають вважати ненормальним, божевільним, дражнити психом. Це тому, що діти мало обізнані у тому, чим займаються психологи, тому і вигадують різноманітні міфи.

    Психолог так чи інакше має справу з «ненормальним» людьми. Нормальний, здоровий чоловік до психолога не піде.
    Один із найпопулярніших міфів. Перш за все, психолог за визначенням має справу зі здоровими людьми, що мають ті чи інші труднощі, проблеми. З психічними відхиленнями має справу лікар, психіатр. Це медична спеціалізація. Психолог же не має медичної освіти і навіть не має права лікувати. Що стосується поділу психолог і психотерапевт, то він не настільки очевидний. Однак можна сказати, що психотерапевт має справу з більш складними випадками, глибокими психологічними травмами, особистісними проблемами. Психотерапія припускає більш глибоку і тривалу роботу, в ході якої досить суттєво може змінитися внутрішній світ клієнта. Психолог же консультує, розбирається з приватними випадками, дає рекомендації (наприклад, психолог разом з клієнтом може напрацювати список прийомів, які допомагають розслабитися або, навпаки, зосередитися і т.п.).

    ПРОФІЛАКТИКА “СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ” У ПЕДАГОГІВЧи знайомий вам стан, коли несподівано відчуваєш себе дуже стомленим, з’являється вкрай дивне відчуття, ніби всередині щось зломилося: до всього байдуже, усе дарма? Робота, яка так подобалася, якій віддавався без останку, без якої не уявляв своє життя, тепер не тішить, а дратує, спілкування з дітьми викликає негативні емоції. У голові лише одна думка: скоріше б закінчився робочий день! Удома теж нічого не хочеться, навіть спілкуватися з близькими…

    Багато хто, мабуть, перебував у подібному стані. Психологи назвали його синдромом емоційного вигорання.

    Під синдромом емоційного вигорання розуміють емоційне виснаження та спустошення, спричинена власною роботою. Він розвивається на тлі хронічного стресу, призводить до виснаження емоційноенергетичних і особистісних ресурсів людини. Синдром професійного вигоранняце небезпечне професійне захворювання тих, хто працює з людьми: педагогів, лікарів, соціальних працівників, психологів. Відомий американський психолог Христина Маслач, яка одна з перших почала досліджувати цю проблему, стверджувала, що емоційне вигоранняце плата за співчуття.

     

    Професія педагога вирізняється низкою специфічних особливостей, головною з яких є безумовне спілкування з дітьми, а також вольовий стимул, який постійно спонукає до практичної педагогічної діяльності. Освітня діяльність не має фіксованого обсягу і загальноприйнятих критеріїв оцінки результативності, але потребує творчості, активного функціонування свідомості, постійної роботи над собою, удосконалення та поповнення знань, що часто призводить до емоційного перенапруження.

    Тож головними причинами професійного вигорання педагогів є:

    стрес, спричинений великою кількістю вимог;

    неспокійна обстановка на роботі, що потребує стійкої уваги і напруги;

    -не завжди розумна організація праці;

    неувага до свого здоров’я.

    З огляду на те, що психологічна перевтома призводить до зниження якості освітнього процесу, погіршення психологічного клімату в групі, а отже, і емоційного стану дітей, дуже важливо завчасно попередити виникнення синдрому емоційного вигорання.

    Ознаки емоційного вигорання:

    1.Зниження самооцінки, яке виявляється в таких станах, як – от:

    -брак позитивних емоцій, деяка відчуженість у взаємостосунках з членами родини, колегами (часто так трапляється, що напарник починає дратувати, вам здається, що лише ви виконуєте майже всю роботу на групі);

    -стан тривоги, незадоволення (повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Дайте мені спокій!»);

    -безпорадність та апатія, яка з часом може перерости в агресію та відчай.

    2.Відчуття самотності, що виявляється:

    -у непорозумінні з дітьми та їхніми батьками, неприхильних відгуках про декого з них у колі колег;

    -у неприязні безпосередньо до дітей – спочатку це неприхована антипатія, а потім і вибух роздратування;

    -у неможливості нормального емоційного контакту з дітьми та колегами.

    3.Емоційне виснаження, яке виявляється:

    -у зниженні ціннісного ставлення до життя;

    -у байдужості до всього, навіть до свого особистого життя;

    -у втомі, апатії та депресії, що з часом призводить до розвитку серйозних хвороб – гастриту, мігрені, гіпертензії, синдрому хронічної втоми тощо.

    Вигорання відбувається поетапно і містить три стадії: напругаопірвиснаження. Кожна стадія характеризується відповідними ознаками, зокрема:

    -напруга – педагогу бракує позитивних емоцій, що призводить до зниження самооцінки;

    -опір – педагог намагається відмежуватися від неприємних вражень, та поступово у нього з*являється відчуття самотності;

    -виснаження – педагогу байдуже до роботи й особистого життя, бо він емоційно виснажений та спустошений.

    Найбільш високі показники емоційного вигорання мають педагоги зі стажем від 10 до 15 років. Вважається, що це пов’язано із кризою середнього віку. Саме в цьому віці людина вперше озирається назад, замислюється над тим, чого досягла, оцінює свої професійні досягнення. Якщо їй здається, що вона не досягла певних успіхів (велика зарплата, статус, посада), свідомо чи ні, людина починає відчувати емоційний дискомфорт, психічну напругу, незадоволення працею, перевтому.

    У педагогів зі стажем до 5 років причиною емоційного вигорання вважають невідповідність очікувань та реальної дійсності.

    У педагогів зі стажем роботи понад 20 років вигорання пов’язують з віковими особливостями. Адже саме на цьому віковому етапі перед педагогом постає питання: «А навіщо я працюю?» Якщо він вдало його розв’яже, то у віці 50 – 55 років переживає нове піднесення творчих сил.

    Найстійкішою до синдрому емоційного вигорання виявилася група педагогів зі стажем 15 – 20 років. Свої діти дорослішають, і з’являється можливість більше уваги та часу приділяти саме особистому та професійному життю, що сприяє оновленню переживань, появи відчуття повноти життя.

    Тож емоційне вигорання розвивається не через довготривалу діяльність, а в результаті вікових та професійних криз людини, до яких призводять певні її особистісні та організаційні якості.

    Прийоми швидкого реагування при стресі

    -усміхнутися, пожартувати;

    -пригадати щось радісне, гарне, приємне (радісну подію, приємну ситуацію, гідний вчинок);

    -виконати певні рухи на кшталт потягування;

    -звернути увагу на цікаву подію чи помилуватися пейзажами за вікном;

    -розглянути квіти, фотографії, що знаходяться у приміщенні;

    -уявити, що ти «купаєшся» в сонячних променях;

    -виконати вправи з релаксаційного дихання;

    -висловити кому – небудь комплімент або похвалити когось.

    Вправи керованого дихання

    Заплющіть очі, глибоко вдихніть і повільно видихніть. Скажіть подумки:

    «Я – Лев» – глибоко вдихніть і повільно видихніть;

    «Я – камінь» – глибоко вдихніть і повільно видихніть;

    «Я – квітка» – глибоко вдихніть і повільно видихніть;

    «Я – спокійна» – глибоко вдихніть і повільно видихніть.

    Релаксація «Тихе озеро»

    Заплющіть очі… Ви біля тихого чудового озера. Чутно лише ваше дихання та плескіт води. Сонце яскраво світить, і це змушує вас почуватися краще і краще. Ви відчуваєте, як сонячні промені зігрівають вас. Ви чуєте спів пташок та цвірінькання коників. Ви спокійні. Сонце лагідно вас пестить, повітря чисте та прозоре. Ви спокійні та нерухомі, як цей тихий ранок. Ви почуваєтеся щасливими, вам не хочеться рухатися. Кожна клітинка вашого тіла насолоджується спокоєм та сонячним теплом. Ви відпочиваєте…

Якщо тебе ображають в школі

Напевно, в кожного з нас у пам’яті залишилися спогади про якого-небудь нещасного однокласника, якого ображали та дражнили однолітки.

ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ!

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ:

Люди, які ображають інших можуть чіплятися до будь-кого. Тому потрібно знати, як справлятися з ними. Ось декілька правил поведінки в таких випадках.

  • Коли ти плачеш, галасуєш або тікаєш, кривдник отримує задоволення і розважається за твій рахунок. Дивись йому в очі, тримайся прямо та впевнено. Спокійно піди.
  • Постарайся не виходити з себе. Зберігай спокій.
  • Говори повільно, чітко та твердо.
  • Якщо до тебе чіпляються, старайся не залишатися наодинці з кривдником. Попроси друзів бути поруч.
  • Подумай, чи можна запобігти зустрічі з кривдниками. Можливо, необхідно виходити раніше чи пізніше, обирати іншу дорогу.
  • Не бери з собою гроші або дорогі речі, не хвастайся ними.
  • Якщо тобі дали кумедне прізвисько, постарайся віднестися до нього з гумором. Не бійся посміятися над собою.
  • Якщо прізвисько образливе, не нервуйся. Твердо скажи кривднику, що в його словах немає нічого дотепного.
  • Ніколи не погрожуй кривднику.
  • Не бійся сказати про те, що до тебе чіпляються. Краще сказати про це дорослим. У школі ти можеш сказати про це класному керівнику, соціальному педагогу або психологу. Вдома ти обов’язково повинен сказати про це батькам. Це не означає «ябіднічати»!
  • Не потрібно соромитись того, що до тебе чіпляються. Через це проходять багато людей. Справа в тому, що НЕ ТИ ПОГАНА ЛЮДИНА, а ТВОЇ КРИВДНИКИ НЕ ВМІЮТЬ НОРМАЛЬНО СЕБЕ ВЕСТИ.

ПАМЯТАЙ: Якщо ти не терпиш образи, а намагаєшся змінити ситуацію, ти викликаєш повагу.

Як готувати домашні завдання

  1. Активно працюй на уроці: уважнослухай, відповідай на запитання.
  2. Став запитання, якщочогось не зрозумівабо з чимось не згодний.
  3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.
  4. Навчисякористуватися словниками й довідниками. З’ясовуйзначення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
  5. Якщо в тебе є комп’ютер, навчися з йогодопомогоюзнаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.
  6. Якщоматеріал, який подавали на уроці, є для тебескладним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.
  7. Починаючивиконуватизавдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.
  8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослогоабо до однокласників.
  9. Починаючивиконувати уроки, відкрийщоденник, подивися, чи всі завдання ти записав.
  10. Продумай послідовністьвиконаннязавдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
  11. Прибери зі столу все зайве – те, щоможевідвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.
  12. Між уроками роби перерви.
  13. Спочаткуспробуйзрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати.
  14. Перш ніжвиконуватиписьмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них.
  15. Читаючи параграф підручника, став собізапитання: про що (або про кого) йдеться в цьомутексті тощо.
  16. Шукайзв’язок кожного нового поняття, явища, про якети дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв’язки, а головні зв’язки за змістом.
  17. Якщоматеріал, який треба вивчити, великий за обсягомабо складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів.
  18. Не залишайпідготовку до доповідей, творів, творчихробіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.
  19. Готуючись до уснихуроків, використовуйкарти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам’ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.
  20. Спробуй у підготовціуснихзавдань використовувати метод «5 П», розроблений американськими психологами1. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосередити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам’ятовуванню.
  21. Складай план усноївідповіді.
  22. Перевіряй себе.

Пам’ятай

Ми найкраще запам’ятовуємо:

  • те, чимпостійнокористуємося;
  • те, до чого нам треба буде повернутися (перерванідії);
  • те, що нам потрібно;
  • те, що ми можемопов’язати з іншими нашими знаннями й уміннями;
  • те, щопов’язано з нашими переживаннями (і приємними, і неприємними).

Метод ключових слів

Ключові слова – найважливіші в кожному абзаці.

Ключове слово має сприяти відтворенню відповідного абзацу. Згадуючи ключові слова, ми одразу згадуємо весь абзац.

  • Читаючи абзац, вибери для нього одне-два ключових слова. Після вибору ключових слів запиши їх у тій послідовності, яка потрібна для виконання завдання.

До кожного ключового слова постав запитання, що дасть змогу зрозуміти, як воно пов’язане з відповідним розділом тексту. Обміркуй і спробуй зрозуміти цей взаємозв’язок.

  • З’єднай два сусідніх ключових слова за допомогою запитань.

Після поєднання кожного ключового слова зі своїм розділом тексту і з наступним ключовим словом утвориться ланцюжок. Запиши цей ланцюжок  і спробуй його вивчити . Перекажи текст спираючись на цей ланцюжок.

Метод 5-П

1-П  – Переглянь текст швидко.

2-П  – Придумай до нього запитання.

3-П  – Познач олівцем найважливіші місця.

4-П  – Перекажи текст.

5-П  – Переглянь текст повторно.

Як розвинути пам’ять?

Невпинно стікає час, немов у піщаному годиннику. Шаленим галопом мчить технічна революція. Сучасна людина працює набагато менше, аніж у минулому столітті, тому що левову частку її роботи виконують машини… Інколи складається враження, що й думаємо набагато менше, особливо підростаюче покоління. Дедалі частіше можна стати свідком чи співучасником таких подій, що цілковито переконують: а деградація все-таки опановує наші душі. Зрозуміло, що насамперед говоритимемо про дітей шкільного віку, адже найбільшою проблемою для батьків є неуспішність їхньої дитини. А чи знаєте ви, що найпершою причиною неуспішності є неуважність. Дитині складно запам’ятовувати сказане вчителем на уроці, вона забуває записати домашнє завдання, не пам’ятає прочитаний твір, не може його переказати… Ці нюанси можна перераховувати і далі, але потрібно задуматися над тим, чи ми приділяємо належну увагу дітям, чи вчимо вчитися, чи допомагаємо розвивати їхні навички і здібності, увагу і пам’ять, мислення. Тож пропонуємо поради, які допоможуть не лише дітям, але й дорослим покращити свою пам’ять і розвинути здібності, що сприятимуть вам на шляху до успіху.

Думайте

За словами німецького письменника Г.Ліхтенберга, люди мало запам’ятовують з прочитаного тому, що надто мало думають самі. Тому неодмінно потрібно прагнути в усьому знайти смисл. Вчіться не тільки відповідати на запитання, а й ставити їх Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи при цьому свої аргументи. Якщо відповіді на ваші запитання є в книзі, — ви проконтролюєте себе, якщо ні, — спробуйте відповісти самі, перевіривши одночасно переконливість авторської позиції.

Цікавтесь

Англійський філософ Б.Стюард повчав: «Не читай нічого, що не бажаєш запам’ятати, і не запам’ятовуй нічого, що не збираєшся застосовувати». Тому, щоб добре запам’ятати, потрібно мати зацікавленість. Потрібна установка на запам’ятовування, інтерес, які поліпшать роботу довгострокової пам’яті та загальну працездатність.

Будьте готові

Усім відомо, що не хочеться змінювати плани, коли ви вже на щось налаштувалися. Певного настрою на роботу потребує і книга. Навіть не тільки настрою, а й готовності до справи, яка багато в чому залежить від вашої ерудиції. Бо нове краще допомагають запам’ятати певні асоціативні враження, пов’язані з набутою інформацією. Поміркуйте над тим, що ви знаєте про запропоновану тему, оцініть, наскільки нові дані поповнять ваші знання.

До роботи зі складним матеріалом корисно спеціально підготуватися: почитати на цю тему ще щось, може, більш популярне.

Не топчіть сліди

Давно встановлено, що найкращий спосіб забути щойно вивчене — спробувати зразу запам’ятати щось потрібне. Знаючи це, не вчіть фізику після математики, а історію після літератури.

Озирніться довкола

Це ефективний спосіб боротьби із забуванням. Уявіть обставини, за яких відбувалося явище, і ви зможете все згадати, тому що одночасні враження мають властивість викликати одне одного. Наприклад, вузлик на пам’ять, пов’язаний із певною ситуацією, згодом допомагає пригадати і той момент, що спричинив його появу.

Учіть від А до Я

Смисл цієї закономірності в тому, що вся інформація має сприйматися як щось ціле, а не як окремі уламки чогось невідомого. Звісно, це не означає, що ви маєте терміново оволодіти відразу всім матеріалом. Цього зробити просто не вдасться. Краще над ним попрацювати упродовж кількох днів, ніж у гонитві за швидким результатом забути вже до наступного ранку.

Дійдіть до суті

Перш ніж запам’ятати основні думки, відомості, потрібно зрозуміти їхню суть, пов’язати головні думки із засвоєним раніше матеріалом. Міцно запам’ятовується те, що зрозуміле і поєднане з теперішніми знаннями. Пам’ять міцна, якщо вона ґрунтується на зв’язках, асоціаціях, розумінні, а не на механічному заучуванні. За останніми показниками досліджень, осмислене запам’ятовування у 28 разів ефективніше, аніж механічне.

Виберіть головне

Запам’ятати абсолютно все — неможливо. Наша пам’ять довго зберігає лише невелику частину (14—15%) отриманої інформації. Тому необхідно відібрати для запам’ятовування найголовніше, найпотрібніше. Хто прагне запам’ятати все, той не пам’ятає майже нічого.

Нічого не запам’ятовуйте «в лоб»

Чому? А тому, що єдине, що ми знаємо про пам’ять як процес (як стверджує Франц Лезер у своїй книжці «Тренування пам’яті»), — це те, що нічого не можна запам’ятати «в лоб». Пам’ять відмовляється працювати, коли над нею чинять насильство. Не запам’ятовуйте навмисне. Запам’ятовувати навмисне не годиться, але кожне сприйняття має бути якомога повнішим.

Не все одразу

Не робіть спроб негайно досягти повного засвоєння й удосконалення знань. Ми найчастіше намагаємося засвоїти все сповна, та, на жаль, це вдається зрідка. Щоб оволодіти знаннями, ми йдемо по спіралі. І за такого руху кількість перетворюється на нову якість. Краще, коли, ознайомившись цілком з усім матеріалом, ми повертаємося до нього втретє чи вдесяте, постійно наближаючись до розуміння істини.

Засвоєння попереднього не є умовою для переходу до наступного

Кожен із нас погодиться з думкою: «Я краще зрозумів пройдений матеріал тільки тоді, коли дізнався про наступне…» Це означає, що треба мати на увазі загальний зміст матеріалу, що вивчається. Особливо, коли ми самі собі педагоги.